Клопотання про застосування запобіжного заходу
12 March 2024
Застосування тримання під вартою як міри обмеження волі передбачено для критичних випадків і передбачає ізоляцію індивіда у спеціальній установі на встановлений термін. Таке рішення може бути прийняте, якщо обґрунтовано доведено неефективність інших, менш суворих запобіжних заходів для запобігання загрозам, описаним у Кримінально-процесуальному кодексі (КПК), за винятком певних ситуацій, обумовлених у законодавстві.
Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
Підстави для застосування тримання під вартою включають:
- Застосування до осіб, які обвинувачуються у тяжких злочинах, де передбачено позбавлення волі на строк понад три роки, за умови підтвердження невиконання обов'язків, накладених попередніми запобіжними заходами.
- Щодо раніше засуджених осіб, обвинувачених у злочинах із покаранням до трьох років, якщо доведено їхню спробу ухилення від слідства чи суду.
- У випадках з особами без судимостей, які обвинувачуються у злочинах, покарання за які передбачає до п'яти років позбавлення волі, за умови доказу спроб сховатися чи перешкоджати правосуддю.
- Для осіб без попередніх судимостей, які обвинувачуються у скоєнні особливо тяжких злочинів.
- Щодо осіб із судимостями за злочини, які передбачають позбавлення волі на більш тривалий термін.
- Застосування до осіб, які розшукуються за кордоном за скоєння злочинів, у контексті можливої екстрадиції відповідно до міжнародних угод та норм КПК України.
Цілі запобіжного заходу відповідно до статті 177 КПК України:
Запобіжний захід, включаючи арешт, спрямований на забезпечення відповідального виконання процедурних дій підозрюваним або обвинуваченим, згідно зі статтею 177 Кримінально-процесуального кодексу України (КПК). Підставою для її застосування є не тільки обґрунтоване припущення винності у кримінальному діянні, а й підтверджений слідчим або прокурором ризик певних дій з боку особи, зокрема:
- Спроба втекти від слідства та суду.
- Ймовірність знищення чи зміни значимих до справи доказів.
- Потенційна дія на учасників процесу з метою зміни їх показань чи тиску.
- Сприяння у скруті проведення слідства.
- Можливість скоєння нового злочину чи продовження поточного.
Захід у вигляді арешту може бути застосований виключно судом або слідчим на основі їх вагомого рішення, ініційованого запитом слідчого або прокурора. Це рішення обумовлюється аналізом доказової бази та визначає доцільність арешту або його відмову, що може бути оскаржено у порядку апеляції відповідно до статті 309 КПК України. Арешт може бути переглянутий за умови зміни обставин справи, що вказують на невиконання обвинуваченим процедурних обов'язків або інших ризиків, встановлених статтею 177 КПК України.
Терміни застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
Згідно зі статтею 197 Кримінально-процесуального кодексу України термін, на який можна призначити або продовжити арешт, обмежений шістдесятьма днями. У рішенні про застосування арешту суддя чи колегія суддів мають чітко вказати дату закінчення його дії у межах законодавчо встановленого періоду.
Розрахунок часу, протягом якого особа перебуває під вартою, починається з його фактичного арешту. Якщо затримання відбулося до офіційного арешту, відлік ведеться з моменту затримання. У цей період також включається час проведення медустанови для здійснення стаціонарного обстеження, включаючи психіатричну експертизу. При повторному арешті у межах тієї самої кримінальної справи загальний термін враховує вже проведений під вартою час.
Допустима тривалість арешту в процесі попереднього розслідування обмежується такими рамками:
- до 6 місяців для злочинів невеликої та середньої тяжкості;
- до 12 місяців для тяжких та особливо тяжких злочинів.
Процедура продовження арешту регламентується статтею 199 Кримінально-процесуального кодексу, яка визначає умови та порядок такого продовження.
Відповідно до частини 3 статті 199 Кримінально-процесуального кодексу України, сторона звинувачення під час подання клопотання про продовження терміну тримання під вартою зобов'язана надати докази не лише раніше розглянутих ризиків, а й нових обставин, що підтверджують необхідність подальшого обмеження свободи обвинуваченого.
Заява про продовження арешту має бути подана у письмовій формі та включати дані, що підтверджують, що колишні побоювання зберігаються або виникли нові обставини, що вимагають продовження тримання під вартою. Відповідно до вимог, обвинуваченому має бути надано клопотання за три години до початку засідання.
Якщо термін дії запобіжного заходу закінчується до дати попереднього судового засідання, прокурор має право запросити продовження арешту за п'ять днів до закінчення його строку. Розгляд такого запиту виконується відповідно до встановленого порядку.
Додатково суд має розглянути питання про продовження арешту кожні два місяці після отримання обвинувального акта або пропозиції щодо застосування примусових заходів незалежно від наявності відповідних клопотань. Рішення суду може мати на увазі скасування, зміну або продовження заходу на строк до двох місяців.
Перед закінченням встановленого продовженого строку суд зобов'язаний знову оцінити необхідність подальшого тримання під вартою, якщо не було завершено.
Відповідно до статті 203 КПК України, будь-яка ухвала про застосування запобіжного заходу втрачає чинність після закінчення його строку, після винесення виправдувального вердикту або закриття справи.
Приклад клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
