Облік системи поливу на агропідприємстві
30 November 2023
Витрати на полив в собівартості сільськогосподарських підприємств
Відповідно до пункту 3.17 методичної рекомендації № 132 витрати на утримання основних засобів, включаючи орендну плату, відображаються на рахунку 91 "загальні виробничі витрати". Якщо сказано, що вартість обслуговування складських приміщень залежить від виробничих витрат на окремі культури і складських площ, пропорційних вартості незавершених робіт.
Витрати на утримання складських приміщень, заплановані і враховуються відповідно до статті "Інші витрати, пов'язані з обслуговуванням основних засобів" підприємства, пов'язані з сільськогосподарською продукцією, що вирощується на зрошуваних і окремо осушуваних землях. Якщо вартість зрошення не може бути безпосередньо пов'язана з конкретною культурою, вона розподіляється між ними, а також між пасовищами і сіножаттями, пропорційно площі зрошуваних земель.
Витрати на ремонт основних засобів - ще одна стаття витрат. В окрему статтю включені й інші витрати на утримання основних засобів.
Однак НП(С)БО є частиною 16 цього 11. Перелік і склад товарів для розрахунку собівартості продукції (робіт, послуг) визначається підприємством відповідно до його пункту. З вищевикладеного були отримані наступні результати. У вартість поливу входять наступні витрати:
- Обслуговування необоротних активів (технічних засобів), що використовуються для зрошення;
- Вартість використаної води;
- Інші витрати, пов'язані з поливом (наприклад, може стягуватися орендна плата за ПРИВАТНЕ водокористування).
Крім того, як правило, витрати на обслуговування необоротних активів враховуються на рахунку 91 і потім розподіляються за собівартістю продукції ДТ23 КТ 91. Ці витрати включають витрати на амортизацію, ремонт, експлуатацію та технічне обслуговування, а також заробітну плату, включаючи нараховані суми працівникам, які обслуговують такі системи.
А вартість води та інші витрати, пов'язані з поливом, як правило, включаються в пряму собівартість продукції культур, які відразу ж поливаються. Отже, вони записуються на рахунок 23.
Облік поливних систем
Іригаційні системи різноманітні. Це може бути система кріплення, що складається з різних компонентів, наприклад, насосної станції, поливальної машини, труби для водопостачання. Встановлюється на зрошувальних ділянках і демонтується після поливу, а також використовується на складах і т.д. це може бути складна мобільна система, яка зберігається.
Оскільки така система використовується більше року, вона підлягає спільному обліку в складі основних засобів.
Визначення предмета обліку основних засобів може бути складним завданням. Наприклад, НП(С)БО 7. Відповідно до норм статті II Кодексу операційна система може бути об'єктом операційної системи, повним пристроєм з усіма пристроями або окремим пристроєм, призначеним для виконання Автономної функції. Так, наприклад, в разі стаціонарної іригаційної системи вся така система може бути об'єктом основних засобів. Або, наприклад, він може складатися з окремих об'єктів:
- Насосна станція (1 об'єкт);
- Трубопровідна система, включаючи зрошувальну машину (другий об'єкт).
Однак трубопровідна система може бути не одним об'єктом, а складатися з декількох об'єктів - окремої трубопровідної системи і кожної поливальної машини окремо.
Окремі об'єкти, вартість яких менше вартості об'єкта, включеного в МНМА, заснованого сільськогосподарським підприємством, вважаються МНМА, а не основними засобами. Наприклад, якщо агробізнес встановлює таку позначку на рівні 20 000 грн відповідно до своєї облікової політики, а деякі об'єкти коштують дешевше цієї позначки, агробізнес розглядає її як частину МНМА.
Як врахувати власну іригаційну систему, з 1 або більше об'єктами, кожне агропромислове підприємтсво вирішує самостійно.
При обліку 1 об'єкта стаціонарна зрошувальна система враховується в підзвіті 103 "житлово-комунальне господарство".
Розглядаючи різні об'єкти, варто поглянути на природу кожного об'єкта. Наприклад, Насосні станції враховуються в підрахунку 103. Трубопровідна система також становить 103.Іригаційні машини - це підзвітність 104 "Машини та обладнання".
Об'єкти іригаційних систем, що входять до складу МНМА, обліковуються за субрахунком 112 "малоцінні необоротні матеріальні активи".
Всі витрати, пов'язані зі створенням іригаційної системи, спочатку відображаються у складі капітальних вкладень за субрахунками 152 "придбання основних засобів (виробництво)" або 153 "придбання інших необоротних матеріальних активів (виробництво)", а потім відображаються в балансі. прийом і передача основних засобів: ДТ 10 КТ152 або ДТ 112 КТ 153.
Об'єкти зрошувальної системи, внесені на баланс, списуються в загальному порядку. Як згадувалося вище, амортизація відображається у підзвіті 91 (ДТ 91 КТ 13), який включає виробничі витрати ДТ 23 КТ 91 на зрошувані культури, а також інші витрати на обслуговування зрошувальної системи.
Податок на прибуток зрошувальних систем
Застосовується до сільськогосподарських підприємств, які є резидентами з податку на прибуток.
Сільськогосподарське підприємство, яке є резидентом з податку на прибуток, визначає оподатковуваний прибуток як фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності, скоригований (зменшений або збільшений) на податкові різниці (див. п. 134(1)Податкового кодексу).
Якщо сільськогосподарське підприємство коригує фінансовий результат на податкові різниці, воно застосовує ці різниці відповідно до статті 138 ПКУ. Фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму амортизації, нарахованої для цілей бухгалтерського обліку, та зменшується на суму амортизації, нарахованої відповідно до пункту 138.3 статті 138 ПКУ. Відповідно до пункту 138.3 ПКУ, податкова амортизація визнається так само, як і бухгалтерська, але тільки протягом мінімального строку амортизації, визначеного пунктом 138.3.3 ПКУ.
Відповідно до пп. 138.3.3.3 ПКУ, податкова амортизація враховується так само, як і бухгалтерська.
Наприклад, для будівель встановлено 15 років, для передавальних пристроїв - 10 років, для машин та обладнання - 5 років.
Якщо об'єкт визнається у складі необоротних активів і його вартість не перевищує 20 000 грн (див. пп. 14.1.138 ПКУ), він не вважається необоротним активом для цілей ПКУ. Тому податкова різниця за статтею 138 ПКУ до таких об'єктів не застосовується.
Отримання води сільськогосподарськими підприємствами від основних водокористувачів
Сільськогосподарські підприємства збирають воду з річок та озер і використовують власні установки для вилучення води з надр землі, води для зрошення відповідно до Угоди про водопостачання, яка називається основними водокористувачами.
У цьому випадку сільськогосподарські підприємства платять своїм основним водокористувачам постачальникам води за воду, яку вони отримують. У цьому випадку сільскогосподарське підприємство не є платником орендної плати за приватне водокористування (стаття 255.1 Податкового кодексу. Розділ 252.1 Податкового кодексу), орендна плата за Надра (див.розділ 252.1 Податкового кодексу). Див. статтю).
Однак також можуть бути випадки, коли сільськогосподарські компанії є платниками екологічного податку.
Згідно з розділом 240.1.2, платник екологічного податку є господарюючим суб'єктом, який скидає забруднюючі речовини безпосередньо у водойми.
Стаття 42 Закону Про водопостачання липні 2011 року. Згідно липні 1 липня. 1, вторинний Користувач (абонент) - це особа, яка не має власного водозабірного пристрою і отримує воду з водозабірного пристрою основного користувача і скидає стічні води без скидання їх в систему відповідно до договору на водопостачання (водопостачання) та / або очищення стічних вод. спеціальний дозвіл на водокористування. Вторинні водокористувачі скидають стічні води у водойми на підставі спеціального дозволу на водокористування.
Тобто споживач вторинної води, як правило, скидає стічні води в систему первинного водокористувача. У цьому випадку вони не є платниками екологічного податку.
Однак, якщо на підставі спеціального дозволу на водокористування дренаж скидається в акваторію самостійно, ви стаєте платником податків екологічного податку.
Сільськогосподарські підприємства - основні водокористувачі
Сільськогосподарське підприємтсво може самостійно експлуатувати водойми, наприклад, озера, підземні колодязі і т.д. якщо вода збереться. І використовувати його для зрошення може той, хто сплачує орендну плату за приватне водокористування (ст. 255.1 Податкового кодексу. Див. статтю).
Стаття 48 Закону про водопостачання. липні 2014 року. Відповідно до статті II Закону про водопостачання, спеціальне водокористування - це забір води з водойм з використанням споруд або технічного обладнання, водокористування і скидання забруднюючих речовин у водойми, а також включає видалення і скидання забруднюючих речовин з водойм з використанням водних шляхів.
Однак відповідно до статті 5 Податкового кодексу. Стаття 297.1. Платник 4 групи звільняється від обов'язку стягувати орендну плату за приватне водокористування, сплачувати та подавати податковий звіт.
Приватне водокористування оплачується і здійснюється на підставі дозволу на приватне водокористування (стаття 49 Водного кодексу). Стаття).
Тобто сільськогосподарські підприємства, які є великими водокористувачами, повинні отримати відповідні дозволи. Однак, якщо сільськогосподарське підприємство використовує приватну воду без дозволу, воно повинно сплачувати в 5 разів більше орендної плати (статті 255.11.13 та 255.11.15 Податкового кодексу. Розділи). Те саме стосується необмеженого використання води. Звичайно, це не стосується сільськогосподарських підприємств, які є платниками групи 4.
Примітка: сільськогосподарські підприємства, які видобувають ґрунтові води на підставі дозволу на використання надр, зобов'язані дотримуватися статті 252 Податкового кодексу. Можуть бути ті, хто сплачує орендну плату за Надра відповідно до статті II Закону Про надра.
Тобто платник податків є сільськогосподарським підприємством з відповідним дозволом.
Підземні води (за винятком корисних копалин) підпадають під дію статті 23 Закону Про надра. Дозвіл на використання надр не буде отримано, якщо його буде видалено відповідно до положень Закону про надр:
- Для всіх потреб, крім виробництва упакованої питної води, обсяг вилучення грунтових вод з кожного водозабору не повинен перевищувати 300 кубометрів на добу.;
- Землевласники та землекористувачі, які є сільськогосподарськими товаровиробниками і використовують свої земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та для потреб власного домогосподарства в межах їх земельних ділянок, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік становила 75 і більше відсотків (крім випадків, передбачених пунктом 1).
Якщо конкретне сільськогосподарське підприємство не відповідає цим критеріям, воно має отримати дозвіл. Після отримання дозволу підприємство має сплачувати рентну плату за користування надрами. Дозволи отримуються відповідно до положень статті 16 Закону про надра та Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами № 615, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року.
Такі агрохолдинги не є надрокористувачами, якщо вони відповідають критеріям і не потребують дозволу.
Водночас, відповідно до п. 252.1.4 того ж Кодексу, українські власники земельних ділянок сільськогосподарського призначення не є платниками рентної плати за надра; відповідно до п. 252.1.4 ПКУ, фермерські господарства, які видобувають воду на підставі спеціального дозволу на спеціальне водокористування, не є платниками рентної плати за користування надрами.
