Облікова політика підприємства у 2025 році: зміни, вимоги та поради
13 August 2025
У 2025 році правила ведення бухгалтерського обліку продовжують змінюватися, а отже, підприємствам варто своєчасно переглядати власну облікову політику. Це не лише вимога законодавства, а й інструмент для оптимізації внутрішніх процесів, підвищення прозорості та зручності у фінансовій звітності.
Оновлення облікової політики допомагає узгодити внутрішні документи з актуальними нормативами, уникнути штрафів і підготувати компанію до перевірок. До того ж, коректно сформована політика дозволяє швидше ухвалювати управлінські рішення та оптимізувати витрати.
У цьому матеріалі ми розглянемо, коли та як варто вносити зміни в облікову політику, на що звернути особливу увагу, а також дамо практичні поради, які допоможуть зробити цей процес максимально ефективним.
- Відомості про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати податків і зборів (форма № 30-ОПП)
- Довідка про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру (форма № 34-ОПП)
Що таке облікова політика підприємства
Від моменту державної реєстрації і до повної ліквідації кожне підприємство зобов’язане вести бухгалтерський облік. Відповідальність за створення умов для його належного ведення несе керівник (ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV). Кожен обліковий період завершується складанням фінансової звітності – це також є прямим обов’язком підприємства (ст. 11 Закону № 996).
Національні та міжнародні стандарти часто надають право вибору між різними методами, принципами та процедурами обліку. Сукупність обраних підходів формує облікову політику (ст. 1 Закону № 996).
Відсутність чітко затвердженої облікової політики робить неможливим правильне ведення бухобліку та складання фінансової звітності. Тому її формування – це не опція, а обов’язок підприємства.
Основні складові облікової політики
Розроблення облікової політики здійснюється відповідно до Методичних рекомендацій, затверджених наказом Мінфіну від 27.06.2013 № 635, а базові вимоги визначені Законом № 996, НП(С)БО або МСФЗ – залежно від того, які стандарти застосовує підприємство.
Першим кроком у документі про облікову політику слід визначитися, чи використовуватиме компанія національні стандарти (НП(С)БО), чи міжнародні (МСФЗ). Перелік суб’єктів, для яких застосування МСФЗ є обов’язковим, наведено у ст. 12-1 Закону № 996.
Орієнтовний перелік елементів, які можуть бути включені до політики:
- метод визначення вибуття запасів;
- періодичність обчислення середньозваженої собівартості;
- порядок розподілу транспортно-заготівельних витрат;
- методи амортизації основних засобів та нематеріальних активів;
- вартісні критерії для малоцінних необоротних активів;
- підходи до переоцінки необоротних активів;
- використання класів рахунків 8 та 9;
- методика створення резерву сумнівних боргів;
- перелік забезпечень майбутніх витрат і платежів;
- інші правила, що впливають на ведення обліку та складання звітності.
Важливим елементом є кількісні критерії суттєвості – вони застосовуються, наприклад, при переоцінці основних засобів (НП(С)БО 7) або при визначенні необхідності виділення додаткових статей у фінансовій звітності (НП(С)БО 1).
Кожне підприємство має право самостійно встановлювати такі критерії, орієнтуючись на Методрекомендації та інші галузеві документи.
Як оформлюється облікова політика: приклад
Найчастіше облікова політика затверджується наказом керівника, до якого додається Положення про облікову політику. У ньому фіксують усі обрані методи, принципи та процедури, які допускають альтернативні варіанти згідно з нормативними актами.
Не потрібно дублювати в політиці положення законодавства дослівно – варто зазначати лише ті питання, де є вибір між кількома варіантами. Наприклад, у випадку амортизації основних засобів – вказати, який метод застосовується: прямолінійний, метод зменшення залишкової вартості тощо.
Те саме стосується змін: оновлювати документ варто лише тоді, коли підприємство дійсно змінює обраний підхід. Якщо нові правила вас не стосуються (наприклад, підприємство не проводить переоцінку основних засобів), то вносити відповідні зміни не обов’язково.
У додатках до політики можна розміщувати деталізовані розділи (наприклад, «Основні засоби», «Дебіторська заборгованість», «Зобов’язання», «Доходи», «Витрати»), а також індивідуальні положення для окремих підрозділів чи напрямів діяльності.
Облікова політика та судові перемоги: позитивна практика
Норми НП(С)БО і МСФЗ не завжди є безапеляційними. У деяких випадках вони дозволяють підприємству обрати свій підхід до ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. Головне – закріпити обрані варіанти в офіційному розпорядчому документі.
Облікова політика може мати значно більше значення, ніж вважають багато хто. Чітко прописані положення здатні не лише впорядкувати внутрішні процеси, а й стати надійним інструментом захисту у спорах з контролюючими органами. Є випадки, коли правильно оформлена облікова політика допомагала підприємству відстояти свою позицію у суді. Далі розглянемо реальні приклади таких справ та наведемо рекомендації, що саме варто включити до документа, щоб мінімізувати ризики від претензій податківців.
Типові помилки при формуванні облікової політики
Джерел облікової політики може бути чимало: її можна успадкувати від попереднього головного бухгалтера, замовити в аудиторів, завантажити готовий зразок з правових баз чи підготувати самостійно. Останній варіант не найгірший, особливо якщо врахувати типові прорахунки.
Часто підприємства припускаються одних і тих самих помилок: залишають у документі застарілі норми, копіюють положення без аналізу специфіки діяльності, або ж надають перевагу «шаблонним» рішенням, які не відповідають реальним потребам бізнесу. Такі прорахунки перетворюють облікову політику з інструмента управління на формальність, яка не допоможе у критичній ситуації.
Наказ про облікову політику: наслідки відсутності
Облікова політика є невід’ємною складовою системи бухгалтерського обліку, тож її повинні розробляти всі без винятку юридичні особи. За визначенням Закону № 996, це комплекс принципів, методів і процедур, які підприємство застосовує при складанні та поданні фінансової звітності.
Закріплювати облікову політику слід організаційно-розпорядчим документом – наказом керівника (п. 1.3 Методрекомендацій № 635). При цьому ані Податковий кодекс, ані сам Закон № 996 прямо не зобов’язують видавати такий наказ.
Якщо наказ відсутній, кожну операцію, де НП(С)БО передбачають кілька можливих варіантів (наприклад, метод амортизації або спосіб оцінки вибуття запасів), керівнику доведеться погоджувати окремим рішенням. Це не лише створює хаос, а й підвищує ризики при перевірках.
Контролюючі органи можуть розцінити відсутність наказу як порушення правил бухгалтерського обліку (ст. 164-2 КпАП). Санкції передбачають штраф від 136 до 255 грн, а при повторному порушенні протягом року – від 170 до 340 грн.
Проте головна загроза – не штрафи, а невизначеність у разі перевірки та втрата можливості використати облікову політику як інструмент захисту в суді.
Облікова політика на 2026 рік: як підготуватися заздалегідь
Щоб уникнути термінових змін у останні дні року, варто вже зараз врахувати нововведення, які почнуть діяти з 2026-го. Ми готуємо оновлені зразки та рекомендації для формування облікової політики, які допоможуть оперативно внести корективи та відповідати актуальним вимогам законодавства.
