Платні медичні послуги: ключові аспекти

07 December 2023

Платні медичні послуги становлять додатковий джерело фінансування для комунальних некомерційних закладів охорони здоров'я. Поточно існують правила, що регулюють платні медичні послуги, їх оподаткування, а також визначають вартість таких послуг. Використання POS-терміналів та РРО/ПРРО під час надання платних медичних послуг є одним із аспектів регуляції.

Окрім того, існують визначені стандарти для бухгалтерського обліку доходів, отриманих від платних медичних послуг. Цей огляд спрямований на розкриття сучасного регулювання цього процесу та визначення особливостей оподаткування, вартості послуг і використання технологій для зручності оплати медичних послуг в платних медичних закладах комунального типу.

• Положення про платні послуги ЗРАЗОК
• Рішення місцевої ради про затвердження тарифів на платні медпослуги ЗРАЗОК

Замовити дзвінок

Медичні послуги: платні і безплатні

Дійсно, безкоштовних медичних послуг фактично не існує, і всі послуги є платними. Основне питання полягає у тому, хто конкретно здійснює оплату.

Медична послуга розпочинається з укладання угоди, наприклад, між пацієнтом і лікарем або між медичним закладом і Національною службою здоров'я України. Однак платні медичні послуги можуть бути надані за угодою між пацієнтом і лікарем, і у цьому випадку можуть існувати випадки, коли договори не підписуються, оскільки застосовується правило публічного договору.

У цьому поясненні під платними медичними послугами маються на увазі ті, за які конкретну оплату здійснює сам пацієнт.

Платні медичні послуги список

Існує визначений перелік платних медичних послуг, які надаються у державних і комунальних закладах охорони здоров’я та вищих медичних навчальних установах. Цей перелік, відомий як "Перелік № 1138," був схвалений постановою Кабінету Міністрів від 17.09.1996 № 1138. Здається, що для отримання платної медичної послуги вона повинна бути включена до цього переліку. Зазначений перелік досить обширний і включає не лише медичні, а й інші послуги, які медичні установи можуть надавати, зокрема, у сфері господарської (виробничої) діяльності, такі як медичні послуги закладів вищої освіти у державній/комунальній власності.

Серед платних медичних послуг зазначаються:

• стоматологічна допомога;
• протезування;
• корекція зору;
• косметологічна допомога;
• оздоровчий масаж;
• лабораторні, діагностичні та консультативні послуги без направлення лікаря;
• стажування інтернів;
• забір та обробка біологічних зразків та супровідні послуги;
• медична допомога, яка надається в стаціонарних умовах лікарями з відповідною спеціалізацією (консультації, діагностика, лікування, реабілітація, ведення вагітності у закладах охорони здоров’я МВС за договорами з фізичними та юридичними особами).

Зміни у переліку платних медичних послуг

Протягом 2021-2023 років перелік платних медичних послуг залишався майже незмінним:

• Додано медичне обслуговування, яке надається в окремих науково-дослідних установах НАМН при реалізації третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги. Це стосується звернень громадян без відповідного направлення або самостійних звернень (за винятком невідкладних станів) з 6 березня 2021 року.

• Вилучено медичні огляди для отримання дозволу на право отримання та носіння зброї громадянами на період дії воєнного стану з 14 березня 2022 року.

Отже, рекомендується перевірити існуючий перелік медичних послуг у комунальних некомерційних закладах охорони здоров’я порівняно з Переліком № 1138. Це може виявитися необхідним для оновлення переліку платних медичних послуг у зазначених закладах, якщо це дозволяє їхня база даних.

Особливості регулювання обсягу платних медичних послуг

На сьогодні відсутнє обмеження щодо обсягу платних медичних послуг поза програмою медичних гарантій, як визначено в статті 10 Закону "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення" від 19.10.2017 № 2168. Обсяг платних медичних послуг не обумовлений загальним обсягом послуг, наданих медичним закладом-КНП.

Раніше в закладах, що надавали послуги в рамках програми медичних гарантій, існувало обмеження - не більше 20% загального обсягу наданих медичних послуг. Однак з 2020 року це обмеження було скасовано.

Класифікація медичних послуг 

Для платних медичних послуг відсутні власні окремі класифікації, тож застосовується загальна класифікація медичних послуг, яка має кілька варіантів для різних потреб. Серед них:

1. Класифікація за ДКПП (секція Q): Цей класифікатор включає послуги у сфері охорони здоров’я. Він є корисним для бухгалтерів при обліку ПДВ, оскільки код з цього класифікатора використовується при складанні податкової накладної у графі 3.3.

2. Тимчасовий галузевий класифікатор медичних процедур (послуг) та хірургічних операцій: Затверджений наказом МОЗ від 14.02.2007 № 67, цей класифікатор важливий для лікарів при складанні внутрішніх документів медичного закладу.

3. Міжнародні класифікації, зокрема ICHI (проект ВООЗ) та ICPC-2 (Всесвітня організація сімейних лікарів): Остання затверджена наказом МОЗ від 04.01.2018 № 13. Ці міжнародні класифікації також використовуються для систематизації та класифікації медичних послуг.

Замовити дзвінок

Правила надання платних медичних послуг та визначення їх вартості

Встановлення вартості медичних послуг, що надаються поза угодами про медичне обслуговування з Національною службою здоров'я України, ґрунтується на положеннях абзацу 9 статті 18 Закону "Основи законодавства України про охорону здоров'я" від 19.11.1992 № 2801. Наразі відсутні спеціальні визначені процедури для цього, проте існують:

1. Правила калькулювання собівартості: Медичні заклади самостійно визначають витрати на надання послуг.

2. Граничні нормативи рентабельності: Це обмеження визначає максимально допустимий рівень прибутку, який може бути включений вартість послуги. Згідно з абзацом 1 пункту 12 Повноважень місцевих державних адміністрацій (від 25.12.1996 № 1548), органи місцевого самоврядування (ОМС) (зазвичай, виконкоми місцевих рад) встановлюють ці граничні нормативи рентабельності, регулюючи їх через нормативи рентабельності (пункт 1 статті 13 Закону "Про ціни та ціноутворення" від 21.06.2012 № 5007).

Зазначені обставини свідчать про те, що ОМС не повністю відповідають за визначення усього процесу ціноутворення. Комунальний некомерційний підприємець повинен самостійно визначити собівартість послуги, а граничний рівень рентабельності, що впливає на остаточну ціну, затверджується ОМС (виконком місцевої ради).

Вартість платних медичних послуг

Міністерство охорони здоров'я висловлює гнучке розуміння повноважень комунальних некомерційних підприємств (КНП) та наголошує, що:

1. Самостійне затвердження тарифів на платні послуги: КНП можуть самостійно визначати тарифи на платні послуги, якщо це передбачено їх статутом. Фахівці МОЗ визначають, що оскільки органи місцевого самоврядування (ОМС) є власниками закладів охорони здоров'я, то вони мають право встановлювати відповідні правила в статуті (згідно з частиною 2 статті 65 Господарського кодексу України).

2. Ігнорування Переліку № 1138: МОЗ стверджує, що КНП можуть ігнорувати Перелік № 1138, оскільки цей перелік визначає платні послуги, які надаються медичними закладами - бюджетними установами. Оскільки КНП не є бюджетними установами, до них Перелік № 1138 не застосовується, і надходження від надання цих послуг вважаються власними надходженнями КНП відповідно до статті 13 Бюджетного кодексу України.

Калькулювання собівартості надання медичних послуг

Для сприяння бухгалтерам та економістам комунальних некомерційних підприємств (КНП) у розрахунку вартості медичних послуг використовується Методика розрахунку вартості послуги з медичного обслуговування, що була затверджена постановою Кабінету Міністрів від 07.12.2017 № 1075 (надалі - Методрекомендації № 1075). Цей документ визначає процедуру розподілу прямих та непрямих витрат згідно з принципом "зверху-донизу" при визначенні собівартості послуги. В ньому також наведені формули та приклади з таблицею в Excel.

Методрекомендації № 1075 є обов'язковими для використання медичними закладами, які беруть участь у програмі медичних гарантій.

Розрахунок за платні медичні послуги, використання РРО/пРРО та POS-терміналів

При організації надання платних медичних послуг ретельно розробіть процедуру їх розрахунку. Медичні заклади не мають спеціального винятку від використання реєстраторів розрахункових операцій (РРО), тому для них застосовуються ті ж самі правила, що і для інших видів діяльності, відповідно до Закону "Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265 (далі - Закон про РРО). Таким чином, уникнути застосування РРО/пРРО при наданні платних медичних послуг можна лише за умови:

• проведення розрахунків у безготівковій формі (з рахунку на рахунок), уникаючи приймання готівки (пункт "12" статті 9 Закону про РРО, визначення розрахункової операції - пп. "б" статті 2 Закону про РРО);
• приймання платежів через банківські установи, тобто через операційну касу банку. Аналогічно - використання програмно-технічних комплексів самообслуговування (ПТКС), які також відомі як депозитні банкомати (наприклад, Приватбанк). За узгодженням з банком їх можна встановлювати безпосередньо на території медичного закладу й використовувати для оплати всіх клієнтів (пацієнтів);
• приймання платежів лише за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів. Як приклади таких систем можна вказати LiqPay (система дистанційного обслуговування Приватбанку) та Приват24, Ощад24 і Монобанк (системи дистанційного переказу коштів). Докладніше про них - у публікації Оплата через LIQPAY: чи потрібен РРО.

В усіх інших випадках, включаючи оплату готівкою та оплату банківськими картками, іншими електронними платіжними засобами (ЕПЗ) при прийманні платежу за платну медичну послугу потрібен РРО або його аналог - програмний РРО (пРРО). Штраф за порушення у 2023 році - 100% вартості сплачених послуг за перше порушення та 150% - кожне наступне (див. пп. "1" статті 17 Закону про РРО, а також Штрафи за порушення РРО).

Зверніть увагу: при оплаті медичних послуг готівкою або банківською карткою медичний заклад має обов'язково використовувати реєстратор розрахункових операцій (звичайний або програмний).

Також важливо враховувати, що використання POS-терміналу при прийнятті платежу з банківської картки:

• по-перше, не замінює РРО/пРРО, а розрахунковий квитанція POS-терміналу не заміняє фіскальний чек РРО/електронний чек пРРО;
• по-друге, без одночасного застосування РРО/пРРО це порушення Закону про РРО, оскільки приймання банківської картки чи іншого ЕПЗ вважається розрахунковою операцією (пп. "б" ст. 2 Закону про РРО).

Зверніть увагу: POS-термінал не замінює реєстратор розрахункових операцій.

Крім того, квитанція POS-терміналу не замінює чек, акт прийому-передачі виконаних робіт тощо, оскільки вона не містить жодної інформації про саму надану послугу, а лише суму платежу й підтверджує лише факт розрахунку. Таким чином, якщо медичний заклад не використовує РРО/пРРО, виникає необхідність також документального оформлення платної медичної послуги.

Зверніть увагу: оплата медичних послуг безготівковими переказами, через касу банку, через ПТКС, LiqPay, Приват24 та подібні сервіси не потребує РРО.

Замовити дзвінок

Чи необхідний акт наданих послуг або інший документ?

Визнання доходу від надання послуги визначається на той момент, коли можна достовірно оцінити суму доходу та ступінь завершеності послуги (п. 10 НП(С)БО 15 «Дохід»). Необхідним документом для підтвердження вартості, кількості та завершеності послуги є фіскальний чек від РРО/пРРО, якщо вони використовуються. У випадку відсутності РРО/пРРО призначеним документом для бухгалтерського обліку може бути:

1. Акт наданих послуг (прийому-передачі наданих послуг).
2. Товарний чек.
3. Окрема квитанція з повною інформацією.

Ці документи, хоч і можуть мати різні назви, повинні містити інформацію про вартість, кількість і підтверджувати завершеність надання послуги. Незалежно від назви, ці документи повинні включати обов'язкові реквізити, визначені ч. 2 ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996. Акт наданих послуг відрізняється від товарного чека/квитанції тим, що його слід підписувати обома сторонами – зі сторони медичного закладу та зі сторони клієнта/пацієнта.

Увага: акт наданих послуг/товарний чек або квитанція є обов'язковими, якщо РРО/пРРО не використовуються.

Медичні послуги: бухгалтерський облік

Бухгалтерський облік виручки (доходів) від медичних послуг у комунальних медичних закладах здійснюється відповідно до вимог Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід". Для реєстрації доходів від платних медичних послуг використовується субрахунок 703 "Дохід від реалізації робіт і послуг".

Калькулювання та облік витрат здійснюються відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", з використанням рахунку 23 "Виробництво" та рахунків обліку непрямих витрат, таких як:

• 91 "Загальновиробничі витрати";
• 92 "Адміністративні витрати".

Кожен із рахунків обліку собівартості та доходів може бути розділений на аналітичні рахунки, такі як види медичних послуг. Цей підхід може бути реалізований у вигляді таблиці, де вказані види послуг та відповідні рахунки.

Як альтернатива, можливий поділ рахунків обліку собівартості та доходів за центрами витрат. Цей підхід може бути представлений таблицею, де вказані центри витрат та відповідні рахунки.

Вибір між підходами – за видами послуг чи за центрами витрат – залежить від розміру медичного закладу, його специфіки та власних уявлень бухгалтерів та економістів, які займаються калькулюванням собівартості. Деталізація за центрами витрат частіше використовується для приватних медичних центрів, менших медичних закладів (не обов'язково комунальних), де практично всі медичні послуги є платними.

Такий поділ повинен бути закріплений у наказі (положенні) про облікову політику медичного закладу або в наказі про затвердження робочого плану рахунків медичного закладу.

Замовити дзвінок

Оподаткування медичних послуг: ключові аспекти та правила

Медичні заклади, які не порушують умов неприбутковості, вважаються неплатниками податку на прибуток (КНП). Для забезпечення дотримання цих умов можна встановити розділ у положенні про платні медичні послуги, де регламентується розподіл прибутку з платних послуг відповідно до статутних цілей.

Щодо оподаткування ПДВ у сфері платних медичних послуг, це можливо в разі реєстрації медичного закладу як платника ПДВ. Умовою реєстрації є обсяг оподатковуваних послуг, який перевищує 1 млн грн за останні 12 місяців, враховуючи як медичні, так і немедичні послуги, такі як харчування.

Оподаткування ПДВ може не застосовуватися до медичних послуг за умови, що медичний заклад входить до переліку закладів охорони здоров'я та має ліцензію на надання послуг. Винятком є окремі медичні послуги, такі як косметологічна допомога, масаж, корекція осанки, проведення експертиз, профілактичні медогляди тощо, до яких може застосовуватися оподаткування ПДВ.

У випадках сумнівів щодо правомірності віднесення платних послуг до конкретного виду або загальної класифікації як медичних, рекомендується звертатися до Міністерства охорони здоров'я для отримання роз'яснень (індивідуальна податкова консультація Державної фіскальної служби від 15.10.2019 № 762/6/99-00-07-03-02-15/ІПК).

Бухгалтерський облік надання платних медичних послуг

В таблиці нижче подано звичайні бухгалтерські операції з урахуванням отримання платних медичних послуг, в яких використовуються рахунки 7032 «Доходи від надання платних медичних послуг» та 232 «Собівартість платних медичних послуг».

• БУХГАЛТЕРСЬКІ ПРОВЕДЕННЯ З НАДАННЯ ПЛАТНИХ МЕДПОСЛУГ

Замовити дзвінок