Обчислення та розподіл загальних виробничих витрат

Розподіл загальновиробничих витрат (ЗВВ), які включають як змінні, так і постійні витрати, важливий з кількох причин:

1. Облікові цілі: Розподіл ЗВВ дозволяє підприємству проводити точний облік фінансових операцій і формувати фінансову звітність. Це включає в себе складання фінансових звітів та розрахунок фінансового результату (прибутку або збитку) відповідно до правил бухгалтерського обліку.

2. Розподіл ресурсів: Проведення розподілу ЗВВ дозволяє ефективно розподіляти ресурси між різними підрозділами або дільницями підприємства. Це важливо для визначення, які підрозділи є більш енергозатратними, матеріалозатратними або трудомісткими. На основі цієї інформації можна приймати управлінські рішення щодо оптимізації діяльності підприємства.

3. Встановлення цін: Розподіл ЗВВ є ключовим етапом у визначенні собівартості продукції або послуги. Без точного розподілу цих витрат неможливо обґрунтувати, яку ціну слід встановити на продукт, щоб покрити всі витрати і отримати прибуток. Визначення собівартості є важливим елементом у стратегії ціноутворення підприємства на ринку.

Отже, розподіл загальновиробничих витрат є необхідним для правильного обліку фінансових операцій, розподілу ресурсів та встановлення конкурентоспроможних цін на продукцію або послуги. Ця практика допомагає підприємству зберігати фінансову стабільність та ефективно керувати своєю діяльністю.

Залишити заявку 067 939 40 12

Загальновиробничі витрати і база розподілу

Розподіл загальновиробничих витрат (ЗВВ) важливий для правильного обліку витрат і формування собівартості продукції або послуги. Для цього використовуються бази розподілу, які можуть бути універсальними або специфічними для конкретної галузі чи виду діяльності. Ось деякі приклади баз розподілу:

1. Універсальні бази розподілу:

   • Години праці.
   • Прямі витрати на заробітну плату виробничого персоналу.
   • Обсяг діяльності (наприклад, кількість вироблених одиниць продукції).
   • Прямі матеріальні витрати.
   • Загальні прямі витрати.

2. Специфічні для галузі бази розподілу:

   • Кількість ліжко-днів для готелів.
   • Лабораторні дослідження для наукових лабораторій.
   • Використовувана площа приміщень для нерухомості.
   • Кількість медичного персоналу для медичних закладів.
   • Пробіг у кілометрах для транспортних компаній.
   • Площа сільськогосподарських угідь для сільськогосподарських підприємств.
   • Вартість основного пального для транспортних підприємств.
   • Площа для виробництва окремих продуктів.

Обрана база розподілу повинна відображати специфіку діяльності конкретного підприємства або виробництва. Також може бути використано декілька баз розподілу для більш детального розрахунку ЗВВ. Наприклад, спочатку розподіл ЗВВ між виробничими підрозділами, а потім між окремими продуктами чи послугами цих підрозділів.

Такий поетапний розподіл допомагає точніше визначити собівартість і керувати витратами, що дозволяє підприємству встановлювати конкурентоспроможні ціни і зберігати фінансову стабільність.

Як поділ на змінні й постійні загальновиробничі витрати впливає на їхній розподіл

Поділ загальновиробничих витрат на змінні і постійні має значний вплив на їхній розподіл. Основні відмінності в розподілі полягають у наступному:

1. Змінні Загальновиробничі Витрати (ЗВВ):

   • Змінні ЗВВ завжди включаються до виробничої собівартості.
   • Розподіляються на виробничу собівартість незалежно від обсягів виробництва. Це означає, що їхнє розподілення не залежить від того, скільки продукції виробляється.

2. Постійні Загальновиробничі Витрати (ЗВВ):

   • Розподілення постійних ЗВВ відбувається на кожен об'єкт (продукт, послугу тощо) з використанням бази розподілу при "нормальній потужності".
   • Результатом розподілення постійних ЗВВ можуть бути розподілені постійні ЗВВ (відносяться до виробничої собівартості) та нерозподілені постійні ЗВВ (відносяться до собівартості реалізації). Вибір залежить від того, на який об'єкт вони розподіляються.

Таким чином, розподіл постійних ЗВВ може бути частковим, і частина цих витрат може ввійти в собівартість реалізації продукції чи послуги, замість того, щоб ввійти в виробничу собівартість.

"Нормальна потужність" вказує на обсяг виробництва, при якому відбувається розподіл постійних ЗВВ. Це обмеження може бути визначено в обліковій політиці підприємства і зазвичай ґрунтується на обсягах виробництва, які підприємство планує досягти в певному періоді.

Залишити заявку 067 939 40 12

Нормальна потужність – що це і навіщо

Нормальна потужність є ключовим терміном у сфері бухгалтерського обліку та розподілу загальновиробничих витрат. Вона визначає прогнозований середній рівень активності, якого підприємство може очікувати протягом кількох років або операційних циклів, враховуючи нормальні умови експлуатації та заплановане обслуговування виробництва (згідно з пунктом 4 і пунктом 16 Національних стандартів бухгалтерського обліку «Витрати»). Зазвичай розрахована нормальна потужність визначається і включається до облікової політики підприємства або до положення про калькулювання та інші відповідні документи.

При визначенні нормальної потужності необхідно враховувати, що ця величина повинна відповідати очікуваному середньому рівню діяльності підприємства протягом декількох років у звичайних умовах роботи. Іншими словами, нормальна потужність - це реалістичний та досяжний для підприємства показник, а не максимально можливий обсяг діяльності.

Важливо підкреслити, що нормальна потужність є середнім обсягом діяльності, якого підприємство очікує досягти щороку.

З цього випливає, що нормальна потужність - це відносно умовна величина, яку кожне підприємство визначає самостійно, опираючись на обґрунтовані розрахунки та технічні документи.

Але найважливішим аспектом при використанні нормальної потужності є її вплив на розподіл постійних загальновиробничих витрат. Для цього використовуються такі показники, пов'язані з нормальною потужністю:

• Сума постійних загальновиробничих витрат за нормальної потужності (в гривнях) - FСнорм;
• Значення бази розподілу за нормальної потужності (у штуках, машино-годинах, годинах, гривнях і т. д.) - Nнорм;
• Коефіцієнт (норматив) розподілу постійних загальновиробничих витрат за нормальної потужності - kнорм (розраховується як відношення FСнорм до Nнорм).

Ці показники використовуються у процесі розподілу постійних загальновиробничих витрат і дозволяють визначити, яка частина цих витрат включається до виробничої собівартості, а яка - до собівартості реалізації продукції чи послуг.

Алгоритм розподілу постійних загальновиробничих витрат можна відтворити за прикладом з Додатку 1 до Національних стандартів бухгалтерського обліку (НП(С)БО) 16 "Витрати". Для здійснення цього розподілу слід виконати наступні кроки:

1. Розраховуємо коефіцієнт (норматив) розподілу постійних загальновиробничих витрат (kнорм) на одиницю бази розподілу (наприклад, на одну людино-годину, один виріб тощо). Цей коефіцієнт розраховується шляхом поділу постійних витрат за нормальної потужності (FCнорм) на кількість відпрацьованих одиниць бази розподілу за нормальної потужності (Nнорм).

2. Множимо отриманий коефіцієнт (норматив) для постійних загальновиробничих витрат (kнорм) на фактичну величину бази розподілу за звітний період (Nфакт). Це дозволяє отримати умовні постійні загальновиробничі витрати (FCум).

3. Визначаємо фактичну суму постійних загальновиробничих витрат за звітний період (FCфакт). Для цього із загальної суми загальновиробничих витрат (за дебетом рахунку 91) виділяємо як змінні, так і постійні загальновиробничі витрати на підставі затвердженого переліку в обліковій політиці підприємства.

4. Порівнюємо отримані умовні постійні загальновиробничі витрати (FCум) та фактичну суму постійних загальновиробничих витрат за звітний період (FCфакт) і діємо згідно наступного визначеного порядку:

• Якщо FCум менше FCфакт, то обчислюємо різницю між ними (різниця = FCфакт - FCум). Постійні загальновиробничі витрати у сумі FCум відносимо до суми виробничих витрат (рахунок 23), і ця частина витрат стає розподіленими. Решта, тобто різниця між фактичними і умовними постійними загальновиробничими витратами (різниця = FCфакт - FCум), відноситься до собівартості реалізації (субрахунок 901 або 903 рахунку 90). Це нерозподілені постійні загальновиробничі витрати.

• Якщо FCум більше або дорівнює FCфакт, то всю фактичну суму постійних загальновиробничих витрат залишаємо у сумі виробничих витрат (рахунок 23), і в цьому випадку нерозподілені постійні загальновиробничі витрати відсутні.

Цей алгоритм допомагає розподілити постійні загальновиробничі витрати відповідно до їхнього впливу на виробництво та реалізацію продукції чи послуг.

Цей алгоритм розподілу постійних загальновиробничих витрат має деякі важливі обмеження, виходячи з абзацу 2 пункту 16 Національних стандартів бухгалтерського обліку (НП(С)БО) 16 "Витрати". Згідно з цими обмеженнями, загальна сума розподілених і нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їхнього фактичного значення. Іншими словами, нерозподілені постійні витрати (які відносяться до собівартості реалізації) не можуть перевищувати фактичну суму постійних витрат.

Залишити заявку 067 939 40 12

Це виражається наступним чином:

• Розподілені постійні загальновиробничі витрати (рахунок 23) = min {FCум, FCфакт}

• Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати (субрахунок 901 або 903 рахунку 90) = (FCфакт – FCум) ≥ 0

Щоб ілюструвати цей алгоритм, розглянемо приклад з конкретними числовими даними:

Припустимо, що нормальна потужність дорівнює 25 000 одиницям продукції, і маємо наступні дані:

• Сума постійних витрат за нормальної потужності (FCнорм) = 20 000 грн

• База розподілу за нормальної потужності (Nфакт) = 10 000 машино-годин

• Коефіцієнт (норматив) розподілу постійних витрат за нормальною потужністю (k) = 2 грн/машино-годину (розрахований як FCнорм / Nнорм)

Давайте розглянемо дві ситуації:

1. Якщо Nфакт = 8 000 машино-годин, і FCфакт = 20 100 грн:

• FCум = 8 000 × 2 = 16 000 грн

• FCум < FCфакт, тому розподілені постійні витрати становлять 16 100 грн, і залишок 4 500 грн стає нерозподіленими постійними витратами, які відносяться до собівартості реалізації.

2. Якщо Nфакт = 10 500 машино-годин, і FCфакт = 20 200 грн:

• FCум = 10 500 × 2 = 21 000 грн

• FCум > FCфакт, тому всі фактичні постійні витрати в розмірі 20 200 грн відносяться до виробничих витрат, і нерозподілених постійних витрат не залишається.

Цей алгоритм допомагає підприємствам розподілити постійні загальновиробничі витрати на виробничі та собівартість реалізації відповідно до фактичних обсягів діяльності та нормальної потужності.

Загальновиробничі витрати: приклад розподілу

Приклад 2: У звітному місяці підприємство понесло постійні загальновиробничі витрати, як показано в таблиці нижче.

За наданими даними, база розподілу загальновиробничих витрат (ЗВВ) - це людино-години, а нормальна потужність, згідно з обліковою політикою підприємства, становить 5000 людино-годин. Загальна сума загальновиробничих витрат за нормальної потужності складає 83 000,00 грн, розподілена на

• змінні витрати у розмірі 18 000,00 грн
• постійні витрати у розмірі 65 000,00 грн.

Фактична потужність за місяць становить 4900 людино-годин. Під час розподілу ви виявили, що FCум (сума постійних витрат за нормальної потужності, розподілена на фактичну потужність) менше за FCфакт (фактичні постійні витрати за місяць), а саме 63 700 грн менше за 74 378,97 грн. Це означає, що слід виділити нерозподілені постійні ЗВВ у сумі різниці, яка становить 10 678,97 грн (74 378,97 грн - 63 700 грн).

Залишити заявку 067 939 40 12

Отже, розподілені постійні ЗВВ становлять 63 700 грн, оскільки це менше, ніж фактичні постійні витрати за місяць, і різниця у розмірі 10 678,97 грн стає нерозподіленими постійними ЗВВ.

Розподіл ЗВВ показаний також у таблиці нижче.

• Загальновиробничі витрати: приклад розподілу ЗАВАНТАЖИТИ

Облік загальновиробничих витрат

Для цілей бухгалтерського обліку розподіл ЗВВ на основі даних прикладу 2 показано в таблиці нижче.

• Бухгалтерські проведення розподіл ЗВВ ЗАВАНТАЖИТИ

Залишити заявку 067 939 40 12

Амортизація нерозподілених ЗВВ, якщо продукція не була реалізована

Це випадок, коли відбулося виробництво та розподіл основних засобів, але не було здійснено жодного продажу. Інакше кажучи, собівартості реалізованої продукції немає, але є сума, розподілена на частину основних засобів (Дт 90 Кт 91). Як з цим бути? Адже мало того, що немає собівартості реалізованої продукції, так ще й немає доходу від реалізації. Якщо залишити все як є, то у звіті про фінансові результати виникає наступна ситуація

• Чистий прибуток (виручка) = 0 грн;
• Собівартість реалізованої продукції = -10678,97 грн (як у прикладі).

Чи можливо таке?

Так, це можливо. Адже НП(С)БО 16 не залежить від розподілу ЗВВ та реалізації продукції і не містить винятків. Списати всі такі ЗВВ на рахунок 23 не є правильним. Ми не рекомендуємо порушувати НП(С)БО 16. Якщо є нерозподілені постійні ЗВВ, їх слід списувати на рахунок 90, незалежно від того, чи відбулася реалізація продукції. Якщо така ситуація виникає регулярно, ми рекомендуємо переглянути показники нормальних OPEX, постійних витрат у нормальних OPEX та вартості логістичної інфраструктури.

Чи впливає розподіл загальновиробничих витрат на рентабельність

Розподіл загальновиробничих витрат (ЗВВ) зазвичай не має довгострокового впливу на рентабельність підприємства. Рентабельність - це відношення прибутку до витрат або доходу (виручки). Розподіл нерозподілених ЗВВ на субрахунок 901 може вплинути на рентабельність реалізації продукції, так як це зменшить поточний прибуток. Однак важливо врахувати наступні факти:

1. Цей вплив відбудеться лише тоді, коли вироблена продукція залишається на складі. Це означає, що розподілені ЗВВ залишилися у вартості запасів продукції та незавершеного виробництва.

2. Цей вплив, якщо і існує, то тимчасовий. По мірі реалізації виробленої продукції всі ЗВВ у складі виробничої собівартості будуть списуватися на рахунок 91 (це Дт 901 Кт 26). Отже, всі впливи за кілька періодів компенсуються.

3. Якщо підприємство не має залишків незавершеного виробництва та готової продукції, то взагалі немає впливу правил розподілу ЗВВ на собівартість. Це може стосуватися підприємств у галузях, де весь продукт може бути вироблений і проданий протягом періоду. Також це можливо для підприємств, що надають послуги або виконують роботи.

4. Сума нерозподілених ЗВВ, як правило, не настільки значна, щоб суттєво впливати на показники рентабельності. Якщо вона є значною, то варто переглянути облікову політику щодо встановлення показника нормальної потужності.

Отже, хоча розподіл ЗВВ може мати тимчасовий вплив на фінансові показники, такі як рентабельність, цей вплив зазвичай невеликий і нівелюється з часом. Тому не варто перейматися впливом розподілу ЗВВ на рентабельність та фінансовий результат в довгостроковій перспективі.

Залишити заявку 067 939 40 12